Ми часто чуємо про різні види забруднення і те, що раціональне споживання ресурсів – не ціль, а реальність, до якої кожен має прийти. Але, навіть озброївшись найблагороднішою метою, врятувати планету не так просто, якщо не знаєш, з чого почати.
«The Village» сформулював 5 основних правил, якими може користуватися кожен, аби врятувати планету від сміттєвого забруднення.
- Сортуйте сміття
Сортувати можна вдома і нести в пункт прийому вторсировини. Те, що у вас куплять, точно буде перероблено. Таким чином ви можете врятувати від 40% домашнього сміття.
Також у дворах деяких будинків є спеціальні баки. Але у таких баках багато зіпсованої сировини. Максимум, що можна забрати – пластикові відходи, метал, скло, тетра-пак.
Щойно тара стала порожньою, її треба помити – не чекати, доки вона засохне або покриється пліснявою. Посушити і стиснути, якщо це можливо. Вдома зручно мати кілька контейнерів для сортування: УПАКОВКА (скляне + пластикове + металеве), ПАПЕРОВЕ, ОРГАНІЧНЕ, ЗВИЧАЙНЕ СМІТТЯ.
НЕ ВСЕ СМІТТЯ МОЖНА ПЕРЕРОБИТИ:
Ватні диски, чеки, серветки, одноразовий посуд, забруднений їжею, жиром, рідиною папір, пергамент, пластик, який не має маркування.
ПЛАСТИКОВІ ПЛЯШКИ для напоїв подрібнюють у пластівці (флекс) та експортують за кордон. З цього флексу за кордоном можуть робити синтепон, флісову і поліестерову тканину, спортивний одяг.
КРИШЕЧКИ переробляють на вторинні гранули, потім з них формують новий товар: труби, відра тощо.
З упаковки типу TETRA PAK роблять папір.
З МЕТАЛЕВИХ БЛЯШАНОК З-ПІД ПИВА роблять злитки з алюмінію. Є у Львові навіть завод, який виготовляє рами для велосипедів.
2. Мінімізуйте кількість покупок
Перше правило – сортувати все по максимуму, а друге – відмовитися від того, що не підлягає сортуванню і не переробляється. І загалом, варто переглянути свої споживацькі звички. Це стосується усього: техніки, одягу, мийних засобів, їжі. Ставити собі запитання: а воно мені потрібно? А яка є більш екологічна альтернатива? Якщо купуватиму щось нове, то куди я буду дівати старе? Не бути безвідповідальним споживачем, а постійно аналізувати наслідки своїх дій та вибору.
3. Купуйте правильні товари
Треба практикувати усвідомлену бездоганність. Не варто купувати продукти у пластику полістирол. Це небезпечна упаковка, яка вже при виготовленні шкодить довкіллю. А ще цей пластик дуже нестабільний. Якщо він трішечки нагрівся, уже віддає свої пластифікатори-канцерогени в продукт. Маркування полістиролу – трикутничок на денці, на якому нанесена цифра 6.
КРАЩЕ НАДАВАТИ ПЕРЕВАГУ УПАКОВЦІ З ПОЛІПРОПИЛЕНУ – ТРИКУТНИК З ЦИФРОЮ 5. Це нормальний пластик, він інертний і навіть при високій температурі не буде мати шкідливих наслідків.
4. Не користуйтеся нічим одноразовим
ПАПЕРОВІ СТАКАНЧИКИ через 20 хв перетворюються на сміття. Зараз кав’ярні дають знижку для тих, хто приходить зі своєю тарою. Якщо п’єш каву 2 рази на день зі своєї чашки, то можна за рік заощадити на каві і на ці гроші купити якісну чашку за 400 грн.
Кожна виготовлена ПЛАСТИКОВА СОЛОМИНКА досі десь є. Більшість із них не відмічені «утилізаційним трикутником», і компанії з переробки сміття їх не приймають. Деякі виробники і заклади харчування шукають варіанти – виготовляють їх із паперу, скла, металу, навіть застосовують макарони.
Люди плутають ВОЛОГІ СЕРВЕТКИ зі звичайними. Викидають їх в унітаз, на землю. Насправді ж, ці серветки пластикові – з поліпропиленової тканини. Тобто це той самий пластик, але просочений рідиною.
ПОЛІЕТИЛЕНОВИЙ ПАКЕТИК. Рітейл колись сильно розбестив людей, колись вважалося, що дати безкоштовний пакетик – ознака сервісу і піклування про споживача. Але насправді ціна цих пакетиків включена у вартість товарів. І як бонус – забруднене довкілля. Як варіант, супермаркети можуть замінити поліетилен на пергамент, в який так само можно завертати масло, рибу, м’ясо, ковбасу, сир. Для овочів, фруктів і ягід можна використовувати дерев’яні кошики.
5. Лобіюйте розширену відповідальність виробників
Коли західні країни почали шукати вихід із сміттєвої кризи, вони зрозуміли, що перекласти відповідальність лише на людей економічно нереально. Відповідальність за сміття має бути поділена: люди мають сортувати, а компанії-виробники – створити інфраструктуру для сортування і фінансувати її: контейнери, навчання, обслуговування, пресування, логістику. Це називається розширена відповідальність. Коли виробник відповідальний не тільки за якість товару, а й за відходи після споживання.
У деяких країнах компанії-виробники навіть інвестують у будівництво заводів з переробки. А ще, наприклад, у ПАР заборонено вивозити з країни вторсировину. Вони мають створити з неї продукт всередині країни. Це дає робочі місця, прибуток державі від створеної доданої вартості.
В Україні ж надто високий тиск з боку бізнесів, які не зацікавлені в розширеній відповідальності. Розширена відповідальність – це прозорий процес, який показує, скільки виробник виготовив пластику, паперу, металів, деревини і скільки має повернути в переробку. Все, що завозять у країну і виробляють усередині, вносять у систему. І виробник має згідно із законом певний відсоток від цієї тари зібрати. Якщо він не збирає, то його штрафують і він може втратити можливості працювати на ринку.